Виховна година до Дня пам’яті жертв Голодомору на тему : Моя Україно! Стражденна ти земле.»

 

Виховна година до Дня пам’яті жертв Голодомору

на тему : Моя Україно! Стражденна ти земле.»

Мета:  ознайомити учнів з трагічним минулим нашої країни, формувати щирі людські почуття, співчуття до трагічної долі рідного народу, громадянську відповідальність за його майбутнє, вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей.

Хід заняття

Вступне слово вчителя:

                                                                               Що це було? Хто це зробив?

                                                           Скільки було тих нив золотих!

                                                                      Урожай був такий! Усі працювали…

                                                                            То ж чому ми цей голод зазнали?

Немає на Україні села, де б голод не залишив своїх слідів. Здавна Україна була багата на  родючу землю і на хліб. І хіба можна було уявити, що колись народ-хлібороб помре на чорноземах від голоду?  Не було ж ні війни, ні потопу. Як же це сталося, що вмирали селяни – хлібороби і їх діти.  Збираючи  врожай, селянин  радів, що може прогодувати свою сім’ю, а на наступний день все було інакше: 

Чи бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі,

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок  нужденних стариків?

Влада все забирала, не лишаючи  ані зернини. Усяка насильницька смерть страшна, але вона триває секунди, хвилини. А вбивство голодом  розтягується на тижні  і місяці. Сьогодні ми згадаємо про страшні сторінки історії нашого народу-Голодомор 1932-1933 років. Ця трагедія забрала  життя мільйонів українців.

Коли говорять про Голодомор 1932-33 років, то мають на увазі період  з квітня 1932 по листопад  1933р. Саме за ці 17 місяців, приблизно за 500 днів від голоду вмирало 17 людей щохвилини,  1000-щогодини, майже 25 тисяч щодня.

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзяки – різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік.

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок – помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна  німа  край  могил.

Д. Головко

Від голоду помирали і старі і молоді. Першими ішли із життя діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2 третин учнів, для них не  пролунав перший дзвоник. Голод був створений штучно. Голодомор є одним з найбільших злочинів комуністичної влади.

Сьогодні ми не можемо назвати імена всіх тих, хто загинув від голодної смерті.  Їм не ставили пам’ятників  і обелісків, їх не називали героями. Як чинився Голодомор на Україні? Він здійснювався за допомогою тотального державного терору, злої волі одних людей проти інших. Назвемо складові політики Голодомору.

Читають учні:

- насильне вилучення всіх продовольчих  припасів;

- Липень 1932 року – влада ухвалила нереальні  до виконання плани хлібозаготівель;

- Серпень 1932 року  - прийнято закон «Про п’ять колосків.» За цим законом засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях.

Мертві і напівмертві люди лежали на польових дорогах, сільських вулицях,  в  хатах і на подвір’ях. Виснажені, опухлі, безсилі, вимирали цілі сім’ї.

«Три колоски»

Що це було? Хто це зробив?

Чому? Навіщо? Для чого? -

Запитали голодні у Бога.

І та мати запитала,

Що дитину поховала.

Свою милу рідну доню,

Яка простягала худющі долоні

І просила: «Мамо, дай,

Хліба трішки, хоча б край!»

А матуся, що ж робити?

Пішла хлібчика просити.

Але в кого? Хто б поміг – то?

Голий? Босий?

Жебрає та хліба просить.

Всюди голодні люди бідні,

Всюди голод, голод, злидні!

Ніде крихти хліба взяти,

Усе винесли із хати.

А як хліба привезуть –

Розхапають, заберуть.

Як  з хрестів, всі зняті люди,

Всюди голод, злидні всюди.

Матір додому ступає поволі,

Далеко гуляють  вітри десь у полі.

Додому прийшла,

На поріг лиш ногою –

Хитнулась, завмерла,

Похилилась головою.

Лежить доня рідна дитина, -

Цей грішний світ покинула,

Як і тисячі інших людей.

Мати схилилась до вогких дверей,

Оглянула лавку, стіни і піч –

Ось і все майно, а на дворі ніч…

Тепер інший час, але спогадів доволі,

Там де гуляють вітри у полі,

Кожного дня та ж сама картина:

Могила, мати, образ дитини.

Мати приходить,

З вербою розмовляє,

У вітах дитину свою уявляє.

Та три колоски приносить щоднини,

Щоб хоч після смерті була сита дитина.

- Листопад  1932 року – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

- Грудень 1932 року – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, у томі числі і насіннєві.

То був страшний навмисний голод.

Такого ще земля не знала.

Закрили Україні очі.

І душу міцно зав’язали.

-Блокада мешканців окремих територій та всієї України.

Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей

  Вся країна вшановує пам’ять  жертв Голодомору. В цей день ми засвітимо свічки і поставимо на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів. Серед них були такі діти , як і ви. Ці вогники зігріють душі загиблих. Болить і досі незагоєна рана втрат, надто турбує нас запалена від спогадів пам’ять тих, що залишилися в живих. Україна і досі змиває кров невинних жертв. Дуже багато лиха довелося витерпіти нашому народові. І нам треба сьогодні так жити, щоб смерть  наших людей була виправдана  щасливою і  вільною долею нашого  народу  в незалежній державі.

Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого  майбутнього. в День пам’яті жертв Голодомору, ми прийдемо до пам’ятного знака  схиливши голови та запаливши свічу, цим самим засвідчивши, що мільйони закатованих дочок  і синів України  живуть  і житимуть у нашій пам’яті.

Виховна година для учнів 8 класу : «Україна – країна нескорених» до Дня Гідності і Свободи .

 

Тема виховної години: «Україна – країна нескорених»

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель:

Обирай Свободу рідному народу!

Обирай Свободу і добро ідей!

Обирай Свободу Заходу і Сходу,

Обирай Свободу для усіх людей!

 

Етичний діалог.

–      Скажіть, діти, про які події я говорила?

–      Що означає свобода для кожного українця?

Як ви зрозуміли, сьогодні ми поговоримо про події, які стали поштовхом для початку Революції Гідності, про масові акції громадського протесту в Україні, що відбувалися у листопаді 2013 року - лютому 2014 року, та про їх учасників.

Шукаючи Європу, ми знайшли Україну. Головний символ Революції Гідності, як і нашої держави – Прапор України. Єдиний духовний помічник – національний Гімн.

Тож, розпочнемо нашу виховну годину з урочистого виконанння Державного Гімну  України.

Лунає Гімн України

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку, Первісне обговорення основного питання уроку.

Учитель: Щорічно 21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Згідно з Указом Президента України «Про відзначення у 2017 році Дня Гідності та Свободи» від 30 вересня 2017 року № 300/2017 р.

Питання для обговорення: Якими рисами характеру має бути  наділен  справжній патріот? А значить, які риси характеру ми маємо виховувати в собі?

Асоціативне гроно (записати на дошці)

Патріот

 

ІV. Вивчення нового навчального матеріалу, формування вмінь та навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій.

4.1. Що означає бути сильним?

Учитель: Поштовхом для початку Революції Гідності є прийняття урядом М. Азарова рішення  призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Це сталося 21  листопада 2013  року, напередодні саміту «Східного партнерства» у м. Вільнюс, та було неочікуваним для громадськості, адже упродовж трьох попередніх років влада визнавала, що асоціація з ЄС — стратегічна мета нашої держави.

Згідно з результатами соціологічних опитувань 2013 року ідею європейської інтеграції України підтримувала більшість громадян, проте  відмова від Угоди руйнувала крихкий суспільний компроміс між режимом В. Януковича й тими українцями, які були згодні миритися з цим режимом за умови продовження курсу на євроінтеграцію.

 

Увечері 21  листопада 2013 року декілька журналістів та громадських активістів вийшли на майдан Незалежності у  Києві та  поширили в  соціальних мережах заклик домагатися підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом. До них почали приєднуватися студенти університетів,  а згодом – представники інших регіонів України. Так,   24  листопада 2013 року, у  мирній ході та  мітингу на  Європейській площі взяли участь понад 100 тисяч осіб.

 

4.2. Що означає бути сміливим?

Учитель: Сміливість – риса характеру людини, яка виражається в особливій поведінці та діях, пов’язаних із ризиком і небезпеками.

Іноді на питання «Що таке сміливість?» дають відповідь: «Це коли нічого не боїшся».

–      Діти, як ви думаєте, це правильна відповідь?

–      Хіба буває таке, що людина нічого не боїться?

Мені здається, що кожна людина знайома з почуттям страху. Ми мимоволі здригаємося від різкого звуку, несподіваного дотику. Хвилюємося, коли потрібно всього-на-всього проколоти пальчик, щоб зробити аналіз кров.

 

 

 

 

Виходить учень з уривком  спогадів, прочитавши, прикріплює зірочку на «нічну» карту України.

  Зірочка – символ незламної душі борця за Свободу України.

 

Зі спогадів Богдана Кучера, студента Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

«Я вчуся на політолога, і у мене особливе сприйняття акцій, які відбувалися на Майдані, насамперед тих, що проходили під політичними прапорами. Пам’ятаю 24 листопада, коли основні опозиційні політичні сили зібрали перше велике віче, яке починало рухатися від парку Шевченка. Промови виголошувалися прямо з машини, де стояла звукова апаратура. В якийсь момент підійшов дідусь, років десь за 80. Було холодно, пам’ятаю, він весь аж посинів. Я не знаю, як він піднявся, бо там треба було по такій драбинці підніматися зверху на машину. Він – ветеран національно-визвольних змагань. І в той момент я бачив, як функціонери «Удару», «Батьківщини» підраховують кількість тих тисяч людей, що там стояли, за партійною символікою, щоб провести розрахунки за кожен прапор, палицю, кепку і так далі… Дякувати якомусь раціональному зерну в головах тих людей, які представляли політичні сектори – якусь амбіційну сторону вони відкинули, можливо, хтось і за домовленістю (про це не було відомо), але вони прийшли з Європейської площі на майдан Незалежності. І відтоді Майдан став повноцінним, політичні прапори були зняті».

 

Зі спогадів Олени Подобєд-Франківської, менеджера з персоналу, громадської активістки

 «У нас були дуже прості завдання: нам потрібно було налагодити інфраструктуру, яка вже почала розростатися під стелою. Тому ми записували людей, що мали якийсь транспорт і зголошувалися привозити паливо для генератора, який, власне, тоді обслуговував сцену. А також тих, хто хотів допомагати готувати їжу. Перших п’ять днів люди приносили їжу з дому, а вже згодом, коли нанесли гори харчів під саму стелу, треба було робити якісь бутерброди, заварювати чай… Ми записували також медиків, які вже на той момент почали реєструватися. Окремо фіксували координати людей, готових займатися охороною. Там були цілодобові чергування, відповідно, нам потрібні були дужі хлопці й сміливі дівчата, які б позмінно несли варту».

 

Зі спогадів Любові Галан,  студентки Національного університету «Києво-Могилянська академія»

«Я залишилася в ту ніч на Майдані… Це була п’ятниця, і до неділі тут майже нікого б не залишилося. Ну, може, в неділю лишилися б, а в понеділок точно всі пішли б на пари. І от ми сиділи…

Четверта ночі. Холодно. (Це такий найстрашніший час взимку)… І тут бачимо, що з боку Хрещатика їде якась машина, і хлопці починають дуже швидко бігти туди.. Я підходжу, а там стоїть якась машина, повна реманенту – вони там йолку ставити збиралися…

Я повертаюся і бачу, що з боку Інститутської починає рухатися хмара міліції. Саме «Беркута»… Я собі подумала: ««Беркут» – це ж міліція, вони такі самі, як ВВ-шники…» – і кричу хлопцям: «Давайте я стану наперед… Ну, вони ж дівчину не будуть бити!» І тут я бачу, що вони починають лупити якусь журналістку.

Я стала кричати… Я думала, вони нас тільки виженуть з Майдану. Так вони далі за нами почали бігти! Я пам’ятаю, поряд зі мною бігла дівчина, з віночком на голові, і весь час кричала: «Слава Україні», – і за спиною було чутно, що когось б’ють…

…Ми вибігаємо з Майдану, в бік Володимирської. А ці матюкаються, ржуть, і б’ють, і голосно так б’ють. Там жінка одна була старша, вона кричала, що ви мені як сини, то вони й старшій жінці так добряче надавали!

Біжимо ми вгору, в бік Михайлівського. Поруч зі мною мій друг і ще один дядько старший. Я вже задихаюся, не можу бігти, думаю: «Ну, все…»».

Протистояння на вулиці Грушевського, яке розпочалося 19 січня 2014 року, дійшло апогею 22 січня. Проти мітунгувальників почали застосовувати  спочатку сльозогінні гази, травматичну автоматичну зброю; потім – газові і світло-шумові гранати, водомети. Щоб захистися, учасники акції протесту підпалювали автомобільні шини, кидали петарди, запалювальні суміші у пляшках — «коктейлі Молотова», каміння, палиці тощо. З’явилися перші жертви. 22 січня 2014 року бойовими кулями було вбито українця вірменського походження Сергія Нігояна, білоруса Михайла Жизневського та смертельно поранено Романа Сеника.

 

Я прошу вшанувати пам’ять загиблих учасників  Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні, учасників АТО, лікарів, волонтерів, які боролись за європейське майбутнє України, хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання. Відео «Пливе кача»

 

1. Для чого люди вийшли на Майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

 

2. Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо,

Бо вона гідна статус такий мати.

 

3. У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України

Всі люди, всі – від юних до старих –

Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

 

4. Тож не сидіть тихенько в стороні,

Не будьте ви до цих подій байдужі!

Бо знайте, ви сьогодні не одні!

А разом ми нестримні й справді дужі!

 

V. Підсумок уроку.

Учитель: Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Український народ об’єднався нині проти агресора. Незліченна кількість чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.

Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким людям-героям, серед яких і наші славні земляки, виборюють право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося і просімо у Бога одного: аби захисники живими і здоровими і  якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.

Я щиро дякую Роману Михайловичу, який прийшов на наш захід. Вклоняємося доземно за його мужній подвиг.

Учні нашої школи підготували листи для військовослужбовців 66 військового мобільного госпіталю. Сподіваємося, що вони підтримають бойовий дух солдат. Тож, передайте їх, будь ласка, хлопцям. Дякую!

А вам, діти, я бажаю бути гідними громадянами України, вірними синами та дочками батьків, чесними та працьовитими.  Від вашої небайдужої життєвої позиції великою мірою залежить майбутнє нашого міста. Тож бажаю вам мудрості та віри у власні сили!

Бесіда для учнів 8 класу на тему : "Безпека на транспорті в умовах воєнного стану". Присвячена тиждню безпеки дорожнього руху за темою "Безпека на дорогах в умовах воєнного стану".

 

09.11.22р. Виховна година до дня української писемності та мови :«Мова найголовніший скарб народу».

 

Мета:

·        збагатити знання учнів про історію виникнення письма, розвитку писемності Київської Русі, історію виникнення свята «День української писемності та мови»;

·        формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава;

·        розширювати знання про красу і багатство української мови;

·        розвивати в учнів акторські навички, вміння працювати в колективі;

·        пробудити почуття національної гідності;

·        виховувати любов та повагу до рідної мови.

Учитель.

Діти, сьоьгодні ми зібралися на слово щедре, на слово мудре, на свято української мови. Батьківщина починається з батька й матері. З оселі, в чкій ви вперше побачили світ, з мови , якою розмовляють твої батьки, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.

!

 

Учитель.

Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти знання про світ та природу.

Перші спроби письма відносяться до 35-50 віків до нашої ери: спершу це була гілочка пальми - знак миру, пізніше - так зване вузликове письмо. Вузлики були різних кольорів, які древні люди вміли розуміти. Дещо пізніше схематично зображувались предмети й навіть явища, потім були ієрогліфи. Пройшло не одне століття аж поки створилися літери...

Перше ж слов'янське письмо з'явилося у IX столітті нашого літочислення, а алфавіт створили брати Кирило та Мефодій у 862 році...

Люди вже давно збагнули, що треба навчитися записувати побачене й придумане так, щоб воно залишалось надовго і щоб про нього могли дізнатися інші. Вони пробували писати на різних матеріалах: глиняні дощечки, березова кора, на шовковій тканині, на металевих пластинах, навіть на пальмовому листі – папірусі.

Нарешті люди винайшли пергамент - дуже тонку, спеціально вичинену і відбілену шкіру тварин. Ось тоді вперше й народилося таке диво, як книги. Вони старанно писалися від руки, прикрашалися різними малюнками. Обкладинку виготовляли з дерев’яної дошки, обтягнутої товстою шкірою, оздоблювали її дорогоцінним камінням золотою застібкою. Та коштували книги дуже дорого: за одну книгу можна було виміняти череду корів або табун коней. Зрозуміло, що такі дорогі книги могли бути лише у дуже багатих людей.

Найбільшого розмаху книготворча справа набула за часів Ярослава Мудрого. Князь хотів подивувати світ високим на той час рівнем писемності й культури свого народу, для чого створив при дворі, в приміщеннях Святої Софії Київської, знамениту школу переписувачів книжок зі своєї і чужих мов.

Звідусіль були запрошені до Києва знавці найпоширеніших мов світу, аби вони могли навчити здібних до наук княжих синів, а ті, в свою чергу, своїх наступників, не лише перекладати і переписувати все те, що було створено розумом і руками їхніх попередників, а й самі писати власну історію свого народу.

Одним з найосвіченіших людей Київської Русі того часу був Нестор-літописець. Окрім богословських знань мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.
Сімнадцятирічним юнаком прийшов до Печерського монастиря. Був працьовитим, чесним, богослухняним.  В монастирі існувала велика бібліотека і молодий Нестор наполегливо опановував накопичені століттями знання, продовжуючи духовне зростання.
З його праць збереглися розповіді про життя святих. Та найвизначніший його твір – «Повість временних літ», складений за раніше написаними літописами, архівними і народними переказами та оповіданнями з поєднанням сучасних авторові подій.    

Помер Нестор – літописець 9 листопада бл. 1113 р., похований у Києво-Печерській лаврі. Тому за церковним календарем 9 листопада вшановують пам’ять Преподобного Нестора-літописця.

учень

А в Україні, починаючи з листопада 1997 р., згідно Указу Президента України встановлено День української писемності та мови, який відзначають щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

 

Учитель Українська мова – державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

Скільки чудових віршів, оповідань, казок, пісень написано нашою рідною, українською мовою!

Перший конкурс «Продовжіть прислів’я»(слайд 15)

Запитання для учнів

Слово не горобець . . . 

Правильно. Слово не горобець, вилетить – не спіймаєш.

Зробив діло . . . 

Правильно. Зробив діло, гуляй сміло.

Книга  вчить . . . 

Правильно. Книга вчить, як на світі жить.

 

Другий конкурс "Метаграми"  

Метаграми – це загадки, слова-відгадки яких відрізняються лише однією літерою.

Запитання для учнів:

 Букву З поставим між складами - 
буде любий нам народний твір, 

С поставим - матимемо з вами 

металевий головний убір. 

Що це таке?

Так, це слова казка і каска.

 

Запитання для учнів 
Люблять нас усі збирати 
Після дощику в ліску, 
А як букву Г відняли, 
Будем плавати в ставку.

Так, це слова гриби і риби.

 

Запитання для учнів 
Гуде собі, літає. 
З квіток нектар збирає. 
А якщо ДЖ зітерти - 
Буде в шафі одяг жерти.

Так, це слова джміль і міль. 

 

Молодці! Ми впевнені, що учні нашої школи добре вивчають рідну мову.