четвер, 29 травня 2025 р.

4 червня День вшанування пам’яті дітей, які загинули через війну. Виховна година для учнів 5 класу "Невинні жертви великої біди"

 Діти — це майбутнє кожної країни, кожної родини, усього світу. 

В Україні вже понад три роки триває повномасштабна війна. 

І найстрашніше — це те, що вона забирає життя тих, хто взагалі не повинен був страждати — дітей...

4 червня в Україні офіційно відзначають День вшанування пам’яті дітей, які загинули через війну, починаючи з 2014 року.

Особливо багато дітей постраждало з 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення.Цей день — не просто сумна дата в календарі. Це нагадування світу, що війна — це біль, і найстрашніший біль — це втрата дитинства, дитячих мрій і навіть життя.




пʼятниця, 23 травня 2025 р.

19-25 травня – Національний тиждень безбар’єрності в Україні . Виховна година для учнів 5 класу до Тижня безбар'єрності : " Безбар'єрність це право кожного".

 

Безбар’єрність — це право кожного


19-25 травня – національний тиждень безбар’єрності в Україні .


Сьогодні ми поговоримо на тему, що стосується кожного з нас.

Це тема безбар’єрності

– можливості для всіх людей жити повноцінно, без перешкод і дискримінації.




четвер, 22 травня 2025 р.

22 травня 164-я річниця від Дня перепоховання Тараса Шевченка. Бесіда для учнів 5 класу на тему : " Слідами Тарасової долі ".

  22 травня – пам’ятна дата для кожного українця. Саме в цей травневий день у 1861 році відбулося перепоховання видатного українського поета, художника та справжнього символа нації − Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Це дата, без якої неможливо уявити собі справжніх українських патріотів часів боротьби за незалежність нашоїБатьківщини.

  Помер 47-річний Тарас Григорович 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали за кошти друзів поета.

Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим на рідній землі, згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році.
У квітні 1861 року завдяки клопотанням Михайла Лазаревського, радника Петербурзького губернськогоправління і друга Тараса Шевченка, дозвіл на перепо-ховання було отримано і останки поета перевезено в Україну.У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, – поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський, художник і друг Шевченка, відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. За спогадами сучасника:– І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув… З Києва 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева.У 1939 році на могилі встановлено сучасний бронзовий пам’ятник. Автори проекту – скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон. Могила Шевченка має статус пам’ятки історії та монументального мистецтва.